Відповідно до   ст.ст. 285, 286, 301, 302 Цивільного кодексу України, фізична  особа  має  право  на  таємницю  про стан  свого здоров'я,  факт звернення за медичною допомогою,  діагноз, а також про відомості, одержані при її медичному обстеженні.

Частина друга статті 32 Конституції України та п.2 статті 11 Закону України "Про інформацію" не  допускає збирання,  зберігання,  використання  та  поширення конфіденційної інформації про особу  без  її  згоди,  крім  випадків,  визначених законом,  і  лише  в інтересах національної безпеки,  економічного добробуту  та  прав  людини. До конфіденційної інформації,  зокрема,  належать  дані про  її  національність,  освіту,  сімейний  стан,  релігійні переконання,   стан   здоров'я,  а  також  адреса,  дата  і  місце
народження.

Правила використання  відомостей,  що  стосуються  лікарської таємниці -  інформації  про  пацієнта,  встановлюються  п."е" ст. 6, статтями 39-1, 40, 78, Основ  законодавства  України  про  охорону  здоров'я,  ст.6 Закону України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 7, 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст. 14 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», ст. 12 Загальної Декларації прав людини, ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 8-1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, рішенням Конституційного Суду України від 30.10.1997 р. у справі щодо офіційного тлумачення ст.ст. З, 23, 31,47, 48 Закону України "Про інформацію" та ст. 12 Закону України "Про прокуратуру"

Інформація щодо стану здоров’я особи, факту її звернення за медичною допомогою, діагнозу, її особистих даних може бути надана лише за письмовою згодою пацієнта, письмовим запитом слідчих або судових органів щодо конкретного пацієнта у разі притягнення його до кримінальної або адміністративної відповідальності, що обумовлено законодавством України.