ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ
Стаття 12
Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його
особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на
недоторканність його житла, тайну його кореспонденції або на його
честь і репутацію. Кожна людина має право на захист закону від
такого втручання або таких посягань.
МІЖНАРОДНИЙ ПАКТ ПРО ГРОМАДЯНСЬКІ І ПОЛІТИЧНІ ПРАВА
Стаття 17
1. Ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного
втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи
незаконних посягань на недоторканність його житла або таємницю
його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь і
репутацію.
КОНВЕНЦІЯ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ ЛЮДИНИ І ОСНОВОПОЛОЖНИХ СВОБОД
Стаття 8
Право на повагу до приватного і сімейного життя
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного
життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення
цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється
згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в
інтересах національної та громадської безпеки чи економічного
добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для
захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших
осіб.
РІШЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ У СПРАВІ ЩОДО ОФІЦІЙНОГО ТЛУМАЧЕННЯ СТАТЕЙ ЗУ "ПРО ІНФОРМАЦІЮ", "ПРО ПРОКУРАТУРУ"
в и р і ш и в:
1. Частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію"
( 2657-12 ) треба розуміти так, що забороняється не лише збирання,
а й зберігання, використання та поширення конфіденційної
інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків,
визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки,
економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної
інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта,
сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце
народження, майновий стан та інші персональні дані).
Згода на збирання, зберігання, використання і поширення
відомостей щодо недієздатної особи надається членом її сім'ї або
законним представником. У період збирання інформації про нього
кожний дієздатний, члени сім'ї або законні представники
недієздатного мають право знати, які відомості і з якою метою
збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються. У період
зберігання і поширення персональних даних ці ж особи мають право
доступу до такого роду інформації, заперечувати її правильність,
повноту тощо.
2. Частину п'яту статті 23 Закону України "Про інформацію"
треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з
зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах
місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці
відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею.
Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини,
історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і
лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в
тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм
правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з
обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на вимогу пацієнта, членів
його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію
повністю і в доступній формі.
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 6.
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють
свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і
відповідно до законів України.
Стаття 19. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,
відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не
передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування,
їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте
і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Не допускається збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і
поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій
вибір.
Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах
національної безпеки, територіальної цілісності або громадського
порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони
здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей,
для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно,
або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Стаття 68. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися
Конституції України та законів України, не посягати на права і
свободи, честь і гідність інших людей.
ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ЗАХИСТ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ"
Стаття 2. Визначення термінів
У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому
значенні:
згода суб'єкта персональних даних - будь-яке документоване,
зокрема письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо
надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до
сформульованої мети їх обробки;
обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій,
здійснених повністю або частково в інформаційній (автоматизованій)
системі та/або в картотеках персональних даних, які пов'язані зі
збиранням, реєстрацією, накопиченням, зберіганням, адаптуванням,
зміною, поновленням, використанням і поширенням (розповсюдженням,
реалізацією, передачею), знеособленням, знищенням відомостей про
фізичну особу;
персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про
фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно
ідентифікована;
Стаття 6. Загальні вимоги до обробки персональних даних
6. Не допускається обробка даних про фізичну особу без її
згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах
національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 11. Підстави виникнення права на використання
персональних даних
1. Підставами виникнення права на використання персональних
даних є:
1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його
персональних даних. Суб'єкт персональних даних має право при
наданні згоди внести застереження стосовно обмеження права на
обробку своїх персональних даних;
2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю
бази персональних даних відповідно до закону виключно для
здійснення його повноважень.
Стаття 14. Поширення персональних даних
1. Поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі
відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою
суб'єкта персональних даних.
2. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта
персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у
випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 25. Обмеження дії окремих статей цього Закону
1. Обмеження прав, передбачених статтями 8, 11 і 17 цього
Закону, здійснюється лише в інтересах:
1) національної безпеки, економічного добробуту та прав
людини;
2) захисту прав і свобод фізичних осіб, персональні дані яких
обробляються, чи прав інших суб'єктів відносин, пов'язаних із
персональними даними, а також з метою боротьби із злочинністю;
3) забезпечення суб'єктів відносин, пов'язаних із
персональними даними, зведеною знеособленою інформацією щодо
персональних даних відповідно до законодавства.
2. Суб'єкти відносин, пов'язаних із персональними даними,
здійснюють свої повноваження в межах, установлених Конституцією та
законами України.
ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ІНФОРМАЦІЮ"
Стаття 1. Визначення термінів
1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути
збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному
вигляді;
Стаття 11. Інформація про фізичну особу
1. Інформація про фізичну особу (персональні дані) -
відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка
ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
2. Не допускаються збирання, зберігання, використання та
поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До
конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема,
дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні
переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце
народження.
Кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка
стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 21. Інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна
та службова інформація.
2. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також
інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою,
крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може
поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному
нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших
випадках, визначених законом.
Відносини, пов'язані з правовим режимом конфіденційної
інформації, регулюються законом.
3. Порядок віднесення інформації до таємної або службової, а
також порядок доступу до неї регулюються законами.
ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
Стаття 285. Право на інформацію про стан свого здоров'я
1. Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну
інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з
відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.
2. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на
інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного.
3. Якщо інформація про хворобу фізичної особи може погіршити
стан її здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб,
визначених частиною другою цієї статті, зашкодити процесові
лікування, медичні працівники мають право дати неповну інформацію
про стан здоров'я фізичної особи, обмежити можливість їх
ознайомлення з окремими медичними документами.
4. У разі смерті фізичної особи члени її сім'ї або інші
фізичні особи, уповноважені ними, мають право бути присутніми при
дослідженні причин її смерті та ознайомитись із висновками щодо
причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
Стаття 286. Право на таємницю про стан здоров'я
1. Фізична особа має право на таємницю про стан свого
здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також
про відомості, одержані при її медичному обстеженні.
2. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або
навчання інформацію про діагноз та методи лікування фізичної
особи.
3. Фізична особа зобов'язана утримуватися від поширення
інформації, зазначеної у частині першій цієї статті, яка стала їй
відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків або з інших
джерел.
4. Фізична особа може бути зобов'язана до проходження
медичного огляду у випадках, встановлених законодавством.
Стаття 301. Право на особисте життя та його таємницю
1. Фізична особа має право на особисте життя.
2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і
можливість ознайомлення з ним інших осіб.
3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин
свого особистого життя.
4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути
розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки
правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її
згодою.
{ Частина четверта статті 301 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3261-IV ( 3261-15 ) від 22.12.2005 }
Стаття 302. Право на інформацію
1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати,
використовувати і поширювати інформацію.
Збирання, зберігання, використання і поширення інформації про
особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім
випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної
безпеки, економічного добробуту та прав людини.
2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана
переконатися в її достовірності.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого
самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов'язана перевіряти
її достовірність та не несе відповідальності в разі її
спростування.
Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних
джерел, зобов'язана робити посилання на таке джерело.
{ Стаття 302 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3261-IV
( 3261-15 ) від 22.12.2005 }
ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ДОСТУП ДО ПУБЛІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ»
Стаття 1. Публічна інформація
1. Публічна інформація - це відображена та задокументована
будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була
отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних
повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством,
або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень,
інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
2. Публічна інформація є відкритою, крім випадків,
встановлених законом.
Стаття 6. Публічна інформація з обмеженим доступом
1. Інформацією з обмеженим доступом є:
1) конфіденційна інформація;
2) таємна інформація;
3) службова інформація.
5. Не може бути обмежено доступ до інформації про
розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи
розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій
відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна,
прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування
юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно. При дотриманні
вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене
положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання
такої інформації може завдати шкоди інтересам національної
безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину.
Стаття 7. Конфіденційна інформація
1. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої
обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних
повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку
за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може
бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині
першій і другій статті 13 цього Закону.
Стаття 10. Доступ до інформації про особу
1. Кожна особа має право:
1) знати у період збирання інформації, але до початку її
використання, які відомості про неї та з якою метою збираються,
як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи
поширюються, крім випадків, встановлених законом;
2) доступу до інформації про неї, яка збирається та
зберігається;
3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої
інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання,
використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог
закону;
4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших
осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних
інтересів;
5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю
особу з порушенням вимог, визначених законом.
2. Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і
використовується розпорядниками інформації, має бути максимально
обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений
законом.
3. Розпорядники інформації, які володіють інформацією про
особу, зобов'язані:
1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб,
яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом;
2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений
законом;
3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого
доступу до неї інших осіб;
4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу
самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується.
4. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше,
ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація
збиралася.
5. Відмова особі в доступі до інформації про неї,
приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи
поширення інформації можуть бути оскаржені.
ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ ЗДОРОВ'Я
Стаття 6. Право на охорону здоров'я
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що
передбачає:
е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я
і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику
та їх ступінь;
Стаття 39. Обов'язок надання медичної інформації
Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання
достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому
числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що
стосуються його здоров'я.
Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на
отримання інформації про стан здоров'я дитини або підопічного.
Медичний працівник зобов'язаний надати пацієнтові в доступній
формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення
запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого
розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і
здоров'я.
Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його
здоров'я або погіршити стан здоров'я фізичних осіб, визначених
частиною другою цієї статті, зашкодити процесові лікування,
медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан
здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими
медичними документами.
У разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені
ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні
причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин
смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду.
{ Стаття 39 в редакції Закону N 997-V ( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Стаття 39-1. Право на таємницю про стан здоров'я
Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт
звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості,
одержані при його медичному обстеженні.
Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи або
навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта.
{ Закон доповнено статтею 39-1 згідно із Законом N 997-V
( 997-16 ) від 27.04.2007 }
Стаття 40. Лікарська таємниця
Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням
професійних або службових обов'язків стало відомо про
хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і
сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці
відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.
При використанні інформації, що становить лікарську
таємницю, в навчальному процесі, науково-дослідній роботі, в тому
числі у випадках її публікації у спеціальній літературі, повинна
бути забезпечена анонімність пацієнта.
Стаття 78. Професійні обов'язки медичних і
фармацевтичних працівників
Медичні і фармацевтичні працівники зобов'язані:
г) дотримувати вимог професійної етики і
деонтології, зберігати лікарську таємницю;
ЗАКОН УКРАЇНИ "ПРО ПСИХІАТРИЧНУ ДОПОМОГУ"
Стаття 1. Визначення термінів
У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому
значенні:
психічні розлади - розлади психічної діяльності, визнані
такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною
класифікацією хвороб, травм і причин смерті;
тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності
(затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі,
емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності
адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і
поведінку;
психіатрична допомога - комплекс спеціальних заходів,
спрямованих на обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд та медико-соціальну реабілітацію осіб, які
страждають на психічні розлади;
фахівець - медичний працівник (лікар, медична сестра,
фельдшер), психолог, соціальний працівник та інший працівник, який
має відповідну освіту та спеціальну кваліфікацію і бере участь у
наданні психіатричної допомоги;
комісія лікарів-психіатрів - два чи більше
лікарів-психіатрів, які колегіально приймають рішення з питань,
пов'язаних з наданням психіатричної допомоги;
психіатричний заклад - психоневрологічний, наркологічний чи
інший спеціалізований заклад, центр, відділення тощо всіх форм
власності, діяльність яких пов'язана з наданням психіатричної
допомоги;
законні представники - батьки (усиновителі), опікуни або інші
особи, уповноважені законом представляти інтереси осіб, які
страждають на психічні розлади, у тому числі здійснювати захист їх
прав, свобод і законних інтересів при наданні їм психіатричної
допомоги;
усвідомлена згода особи - це згода, вільно висловлена особою,
здатною зрозуміти інформацію, що надається доступним способом, про
характер її психічного розладу та прогноз його можливого розвитку,
мету, порядок та тривалість надання психіатричної допомоги, методи
діагностики, лікування та лікарські засоби, що можуть
застосовуватися в процесі надання психіатричної допомоги, їх
побічні ефекти та альтернативні методи лікування;
амбулаторна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, профілактику, діагностику психічних розладів, лікування,
нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають
на психічні розлади, в амбулаторних умовах;
стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що
включає в себе обстеження стану психічного здоров'я осіб на
підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими
законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд,
догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на
психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад
24 години підряд.
Стаття 6. Конфіденційність відомостей про стан психічного
здоров'я особи та надання психіатричної допомоги
Медичні працівники, інші фахівці, які беруть участь у наданні
психіатричної допомоги, та особи, яким у зв'язку з навчанням або
виконанням професійних, службових, громадських чи інших обов'язків
стало відомо про наявність у особи психічного розладу, про факти
звернення за психіатричною допомогою та лікування у психіатричному
закладі чи перебування в психоневрологічних закладах для
соціального захисту або спеціального навчання, а також інші
відомості про стан психічного здоров'я особи, її приватне життя,
не можуть розголошувати ці відомості, крім випадків, передбачених
частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті.
Право на одержання і використання конфіденційних відомостей
про стан психічного здоров'я особи та надання їй психіатричної
допомоги має сама особа чи її законний представник.
За усвідомленою згодою особи або її законного представника
відомості про стан психічного здоров'я цієї особи та надання їй
психіатричної допомоги можуть передаватися іншим особам лише в
інтересах особи, яка страждає на психічний розлад, для проведення
обстеження та лікування чи захисту її прав і законних інтересів,
для здійснення наукових досліджень, публікацій в науковій
літературі, використання у навчальному процесі.
Допускається передача відомостей про стан психічного здоров'я
особи та надання їй психіатричної допомоги без згоди особи або без
згоди її законного представника для:
1) організації надання особі, яка страждає на тяжкий
психічний розлад, психіатричної допомоги;
2) провадження дізнання, попереднього слідства або судового
розгляду за письмовим запитом особи, яка проводить дізнання,
слідчого, прокурора та суду.
У листку непрацездатності, що видається особі, яка страждає
на психічний розлад, діагноз психічного розладу вписується за
згодою цієї особи, а у разі її незгоди - лише причина
непрацездатності (захворювання, травма або інша причина).
Забороняється без згоди особи або без згоди її законного
представника та лікаря-психіатра, який надає психіатричну
допомогу, публічно демонструвати особу, яка страждає на психічний
розлад, фотографувати її чи робити кінозйомку, відеозапис,
звукозапис та прослуховувати співбесіди особи з медичними
працівниками чи іншими фахівцями при наданні їй психіатричної
допомоги.
Забороняється вимагати відомості про стан психічного здоров'я
особи та про надання їй психіатричної допомоги, за винятком
випадків, передбачених цим Законом та іншими законами.
Документи, що містять відомості про стан психічного здоров'я
особи та надання їй психіатричної допомоги, повинні зберігатися з
додержанням умов, що гарантують конфіденційність цих відомостей.
Вилучення оригіналів цих документів та їх копіювання може
здійснюватися лише у випадках, встановлених законом.
ЗУ ПРО ЗАХОДИ ПРОТИДІЇ НЕЗАКОННОМУ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН І ПРЕКУРСОРІВ ТА ЗЛОВЖИВАННЮ НИМИ
Стаття 14. Добровільне лікування осіб,
хворих на наркоманію
Особі, яка добровільно звернулася до наркологічного закладу
для проходження курсу лікування, забезпечується, на її прохання,
анонімність лікування. Відомості про таке лікування можуть бути
надані лише правоохоронним органам у разі притягнення цієї особи
до кримінальної або адміністративної відповідальності.
|