Для підвищення правосвідомості медичних працівників та задля їх зручності, було вирішено скласти цю пам'ятку, в якій наведений перелік прав пацієнта та лікаря під час лікування згідно чинного законодавства.

Права пацієнта в Україні регламентовані наступними законодавчими актами:

Законом України „Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. № 2801-ХІІ та Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року.

Отже зазначені акти містять наступний перелік прав пацієнта:

— Кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій (стаття 38)

— Кожен пацієнт має право, якщо це виправдано його станом, бути прийнятим до будь-якого державного лікувально-профілактичного закладу за власним вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування (стаття 38).

— Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров'я. (стаття 39)

— У разі смерті пацієнта члени його сім'ї або інші уповноважені ними фізичні особи мають право бути присутніми при дослідженні причин його смерті та ознайомитися з висновками щодо причин смерті, а також право на оскарження цих висновків до суду. (стаття 39)

— Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров'я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні. Забороняється вимагати та подавати за місцем роботи або навчання інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. (стаття 39-1)

— Медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних та службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та про їх результати, інтимну та сімейну сторони життя, не мають права розголошувати ці відомості, за винятком передбачених законодавчими актами випадків. (стаття 40)
(Право на збереження конфіденційності інформації про пацієнта; лікарська таємниця. Медичні працівники не мають права розголошувати відомості про пацієнта крім випадків передбачених законодавством України (надання інформації за вимогою правоохоронних органів та суду). Не надається медична інформація про пацієнта на адвокатські запити.)

— При використанні інформації, яка є лікарською таємницею, в учбовому процесі, науково-дослідницькій роботі, в тому числі у випадках публікації її в спеціальній літературі, повинна бути забезпечена анонімність пацієнта. (стаття 40)

— Згода об`єктивно інформованого дієздатного пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. У невідкладних випадках, коли є реальна загроза життю хворого, згода хворого або його законних представників на медичне втручання не потрібна. (стаття 43) ( Право згоди на лікування, профілактику та діагностику)

— Повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я.(ст. 285 Цивільного кодексу України)

Відтак на законодавчому рівні закріплені права лікаря в лікувальному процесі. Згідно ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров'я» лікар має наступні права:

— Лікар має право відмовитися від подальшого ведення пацієнта, якщо останній не виконує медичних приписів або правил внутрішнього розпорядку закладу охорони здоров'я, за умови, що це не загрожуватиме життю хворого і здоров'ю населення. (стаття 34)

— Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоров'я, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоров'я пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремими медичними (стаття 39).

Сподіваємося, що викладена інформація стане Вам у пригоді.